Скачать с ютуб Вірш "Сирітка" - Наталя Мосійчук в хорошем качестве

Вірш "Сирітка" - Наталя Мосійчук

Автор Марія Мосійчук. Сирітка Хлопчина знову йшов до огорожі... Сміявся він і плакалось чомусь... Через штахети він побачить зможе, Можливо, повертається татусь. Недавно мами в хлопчика не стало... Вона померла... й тато залишив... Любові так йому не вистачало... З бабусею старенькою він жив. І знов стояв маленький на сторожі, Бо за татусем дуже сумував. Запитував несміло в перехожих: - Можливо, хтось татуся зустрічав? Хороший він!.. - слова його звучали. Маленький батьком дуже дорожив. А перехожі тихо співчували: - Якби хороший, то б не залишив... ... Лиш іноді раділи оченята, Бо там через дорогу у дворі Сміялись малі хлопчики й дівчата, Так весело було там дітворі. До них частенько мама вибігала, На руки брала, потішала всіх, З любов'ю їх до себе пригортала, І знов звучав дзвінкий дитячий сміх. А як з роботи тато повертався, Дитячий гурт на зустріч вибігав; Він обійняти кожного старався. Дивився сиротинка і страждав... Бо хлопчик той про тата дуже мріяв. Бабусю просить: - Хочу до малих. Перехрестилась: - Пресвята Марія! То штунди внучку, ти не йди до них! Малий свою бабусю знов благає, І свариться, і підіймає бунт: - Пустіть мене, вони татуся мають, Пустіть, а то я сам піду до штунд! Не стало сил нотації читати, Наука ця ніяк йому не йде. Втомилась Богородицю благати, І думає нехай собі іде. Перевела його через дорогу, Сказала: - Йди, нехай тебе поб'ють!.. ... Впустили, ручки простягли до нього, І іграшки свої йому дають. Защебетали, наче пташенята, Що до них в гості завітав сусід. Покликали матусю свою й тата, Й запрошувати стали на обід. Бабусю теж. Вона ж собі хрестилась, Дивилася, як внука в дім ведуть. Біля воріт стояла і молилась: Дитя, можливо, дійсно там поб'ють. Налякана бабуся в дім вбігає, Стривожена, сердита, ледь жива... Хазяйка на порозі зустрічає, Й говорить заспокійливі слова. Бабуся бачить радісного внучка Біля стола і всіх дітей сім'ї, І складені їх для молитви ручки, Щоб Бог благословив все на столі. І стало дуже соромно бабусі За всі підозри, наміри її. - Простіть, ми також віримо в Ісуса, Й бажаєм щастя людям на землі. Але у вас із Богом все виходить. Любов, премудрість вам Господь дає. Дозвольте, хай він іноді заходить, І з вами разом Бога пізнає. Сусіди всі давно спостерігають: - Хіба можливо, стільки в них діток, А виховані, всіх нас поважають, Земний достаток дарував їм Бог?! Частіше хлопець став в сім'ї бувати, Зростав слухняним, люблячим, простим. Став мамою їх татом називати, І став навчатись істинам святим. Коли ж з роботи тато повертався, Ніхто малого не переганяв. Зустріти першим батька він старався, Щоб він його, як рідного, обняв. Малий вже більше не шукав татуся, Найкращого в житті тепер він мав, Який життям своїм явив Ісуса, Любов Христа сирітці показав. Вже і бабуся Господа пізнала, В дім молитовний разом всі спішать. Любов Господня всіх їх поєднала, Відкрилася їм Божа благодать. Тепер бабуся істину звіщає, Бо дуже любить жителів села. І внуками тих діток називає, Через яких до Господа прийшла. Тут на землі ми просто перехожі, А поруч нас чиясь душа кричить: - Допоможіть, я більше так не можу! Я без любові більш не хочу жить... ... Душа кричить - відкликнемось з любов'ю, Проявим розуміння, співчуття. Нехай і їх Христос омиє кров'ю, І стане сенсом їхнього життя. Давайте будем ближнім дорожити, На зустріч вийдем, щоб допомогти. Лиш так ми зможем Богу догодити, В Його оселі вічні увійти! Любов і мир хай розцвітають в душах, О як приємна Богу ця краса! Прославмо на землі Христа Ісуса, І Він введе нас в славні небеса. Фрагмент трансляції ранкового служіння 13.12.2020 Канал церкви Вефіль:    / @bethelchurchnv   Фактична адреса церкви: м. Новоград-Волинський вул. Гагаріна 45а Якщо є потреба для зв'язку з учасниками даного відео: [email protected]