Скачать с ютуб #Киев в хорошем качестве

#Киев

#Матінка_#Аліпія Вона продовжила подвиг подвижників благочестя Голосіївської пустині, в період її повного зруйнування – Христа ради #юродива #черниця, #Аліпія (Агафія Тихонівна Авдєєва). #Монахиня #Аліпія народилася 3/16 березня 1905 в благочестивій селянській родині села Вишелів Городнянського повіту Пензенської губернії. У святому хрещенні- була названа Агафія. З почуття благоговейной любові до небесної покровительки матінка все життя носила на спині її ікону. З дитячих років вона зазнала неймовірні скорботи і знущання. Її батьки були розстріляні, з юності почалася її подорожнє життя, що супроводжувалася важкою працею, переслідуваннями і бідністю. Пережила гоніння і в’язницю, воєнне лихоліття і переслідування влади. Монашество прийняла в Києво-Печерській Лаврі. До того часу вона була вже духовно зрілою людиною і несла один з найважчих чернечих подвигів – юродство Христа ради. Строгий піст, безперервна молитва, гранично короткий сон, фізична праця, постійне мовчання і поглиблення в себе – такою вона запам’ятовувалася людям. Але найбільше – своєю безмежною вірою в Бога і любов’ю до Нього, а також любов’ю до ближнього. Вже після смерті стало відомо, що за кожну людину, про який вона молилася, черниця Аліпія вішала на шию ключ, і до кінця життя кількість ключів збільшилася настільки, що вони перетворилися на вериги. Останні дев’ять років життя подвижниця провела в Голосієво. Вона оселилася на території зруйнованої обителі, продовжуючи молитви і подвиги преподобних отців Голосіївських. Саме тут повною мірою були явлені людям великі духовні дарування блаженної, яких її удостоїв Господь: прозорливість, передбачення, зцілення і розраду стражденних, а найбільше – дар любові. День своєї смерті, 30 жовтня 1988 року, черниця Аліпія передбачила заздалегідь. Відспівували її у Флорівському монастирі, а поховали на Лісовому кладовищі. 18 травня 2006 ,за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, чесні останки черниці Аліпії були віднайдені архимандритом Ісаакієм з братією і перепоховані в Свято-Покровській Голосіївській пустині, в усипальниці під храмом на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». Коли труну з останками подвижниці внесли до церкви, над храмом з’явився хрест. Цього ж дня відбулося два зцілення тяжкохворих людей від онкологічних захворювань. З часу перенесення мощей блаженної в Голосіївський монастир зібрано безліч свідчень про зцілення від важких недугів. Щодня до могили черниці Аліпії приходить багато шанувальників її пам’яті. Історія Голосіївської пустині: Святитель Петро (Могила, +1647, пам’ять 31 грудня / 13 січня) звернув увагу на особливу красу і відокремленість мальовничої околиці Києва – Голосієва. Він придбав частину лісу разом з невеликою галявиною в свою власність і побудував тут храм в ім’я великомученика Іоанна Сочавського і кілька будиночків-келій для братії. Таким чином, було покладено початок скиту Києво-Печерської Лаври, згодом названого Голосіївською пустинню. З часом храм перейменували на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». У 1910-1912 роках на місці старого дерев’яного було побудовано новий кам’яний храм. Крім храмів і келій в Голосіївській пустині знаходилися літня резиденція Київських митрополитів з домовою церквою на честь преподобного Іоанна Багатостраждального, Печерського, готель, господарський хутір Лаври та інші споруди. У 1852 році обитель з благословення правлячого архієрея, святителя Філарета, Митрополита Київського і Галицького (Амфітеатрова), була названа Свято-Покровською. У 1926 році Голосіївську пустинь закрили. У радянський період історії були зруйновані всі її храми і будівлі, за винятком будинку Київських митрополитів. У роки Великої Вітчизняної війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони за місто Київ. Проте жоден снаряд не потрапив на чернече кладовище, на якому був похований преподобний Олексій Голосіївський. У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. Скитоначальником був призначений Архімандрит Ісаакій (Андронік). У цьому ж році були знайдені мощі преподобного Олексія Голосіївського та відкритий домовий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального. У 1996 році, згідно з рішенням Священного Синоду, Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем. У ній відновлені храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», і чернече кладовище; на місці колишнього митрополичого будинку побудована нова церква; виросли чернечий та адміністративний корпуси, будинок намісника з домовою церквою на честь святих Царствених Страстотерпців, готель та інші монастирські будівлі. На території монастиря поховані: Аліпія Голосіївська — юродива черниця-монахиня, одна з шанованих чудотвориць XX століття. Геронтій (Захаров) — насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Кисіль Володимир Карпович — український спортсмен та громадський діяч, кримінальний авторитет. Чернець Варлаам, у світі Володимир Хрустицький — військовий діяч, генерал-лейтенант ВМФ.